Позиціонування Ердогана (цілком собі протурецьке і протекціоністське - і в частині ЗВТ з Україною, і в частині постачання "Байрактарів", і в частині пропонування "турецького формату" на заміну Мінському, і в усіх інших аспектах) вже викликало яскраву реакцію в Росії.
Для кремлівської пропаганди Ердоган, мабуть, знов стає "зрадником" і представником "ворожої західної кліки". Хоча поки риторика майже стримана - тобто, ще передбачає повернення до стартових позицій "Ердоган - партнер Росії".
Це добре видно з цитати колишнього головреда їхньої "Независимой газеты" Трєтьякова: "Украина – это осёлок. На этом проверяется, с кем ты, по какую сторону. В целом всё ясно – наш роман с Эрдоганом заканчивается. Я не знаю, поставлена ли в Кремле уже последняя точка, или ещё пара запятых, но заканчивается. Потому что Эрдоган перешёл «красные линии. ...Не важно, что эти «Байрактары» ничего не изменят в войне, если она состоится. Важно то, что, очевидно, он поддерживает того, кто выступает против России".
Росія дійсно ще не визначилась: чи варто їй і тут остаточно ставити клеймо ворога, чи ще вийде бодай в чомусь зманеврувати і перетягти Туреччину на свій бік.
Крім решти, не варто забувати про Казахстан і "Великий Туран" та активну участь Туреччини в цьому геополітичному проєкті: тобто, фактично в Середній Азії Туреччина вже напряму конкурує з Росією за "історично сформовані території безпосереднього впливу". А тепер протиставила себе геополітичним планам Кремля ще й в Європі...
Кремль має всі підстави ображатись і злитись на Ердогана. І в що це виллється, в які акції щодо Туреччини і турецької влади - покажуть найближчі місяці.