Бахмут- наш. "205"спартанський. Частина 1 - захід.

Готувалися до заїзду у "сектор" довго та ретельно: зброя, автівки, паливо, друг Лис готував ящики з ліками та перевязкою, я- Нахимов, бойовий медик 2 взводу, проводив курси такмеду бійцям, забеспечував взвод усім необхідним та готував автівку Kia Sorento "Ева Грін" як медевак.


Звісно, що колектив був неоднорідний, дехто готувався, екипірувався, слухав командирів, дехто не розумів що його чекає, їхав " на лєгкє" та на приколі. Саме ці люді потім і підставили роту на бойових виїздах.


Трохи по персонах тих хто вартий, щоб про нього писали.


Командир Яник: молодий офіцер, воює з 14 року. Я коли уперше побачив його розумні очи та "твердий" погляд, одразу зрозумів що це справжній командир та друг солдат. Він сам з технарів, але на відміну від багатьох польових командирів він про людей дбає та переживає. Людяний чувак. Ніякої "високомірності" та самоствердження за рахунок підлеглих.


Сам подає приклад сміливості та до кінця виконує свої слова.


Друг Хімік. Веселий і наглий головний сержант роти. Помірно активний, помірно пробивний, помірно поху…ст- якщо Яник надасть наказ дістати, наприклад, волонтерську автівку у період тотального дефіциту, він дістане. Якщо йому "впадлу" робити щось за когось - тоді він включає "мороз" та перетворюється на чудового маніпулятора думками та словами. Але сержант точно вірний підрозділу та заряджений перемагати зомбоорків.


Вітя "Проф". Якщо вам треба поремонтувати авто у напів зруйнованому гаражі- вам до Віті. Якщо вам треба привезти запасне колесо посеред ночі на бойову позицію - вам до Віті. Якщо треба дістати блок керування форсунками до "Мазератті" - Вітя допоможе, навіть не спитає для чого. Бойовий, пробивний зампотех. Людина-профі.


Отже, повертаюся до розповіді про бойовий шлях 2 роти "205" спартанського батТРО.


Звісно, що не все було рівно та просто. Враховуючи, що ТРО це нова структура та фінансування паливом, медичними засобами та ліками та транспортом майже не було. Хто привезе турнікети? - волонтери. Хто купить соляру для медеваків? - волонтери Гутмана. Автівки усі або волонтерські, або особисті. Все що дало командуваня сил ТРО - це зброю, набої, кулемет Дегтярьова та омнібус, що завіз спартанців до Донецької області.


Заїхали жити до школи, яку "пробив" наш місцевий боєць Юра. Холодна будівля, без води, без світла. Дали пожитити "пару днів", типу ми тваринки на перетримці. Звідти і почався наш перший захід до позицій.


Доки зампотили, зампотехи та рукасті хлопці типу Пограничника та друга Джаза облаштовували мінімальні умови для відпочинку бійців, перша група поїхала на розвідку на позиції у Бахмуті
Ми повінни були міняти 204 бат. за річкою, у приватному секторі біля залізничної переправи….колишньої.


Перша група, перший бій, перша засада, одразу 6 загиблих: друг Лис (головний медик роти), Турист, Сава, Полтава, Студент, Байрактар.(на фото) Вони нарвалися на спецуру, на тих, про кого не попередив нас 204 бат.


Ціле відділення, разом з головним медиком, людиною, що забезпечувала волонтерськими ліками, перев'язкою, лікувала роту та готувала медичне плече евакуацій. Для нас, звісно, це була втрата та шок.


Але ж ми добровольці, ми прийшли воювати, а не плакати та сьобуватися.


Тому рота зайняла бойові позиції по обороні міста Бахмут, за річкою Бахмутівка, згідно бойового розпорядження батальону.