Остання надія

Що робити людині яка впадає у відчай, яку переслідують судові та правоохоронні злочинні структури, яка готова хапатися за соломинку у державі де, інституції по захисту прав людини не працюють або працюють за гроші. У людини залишається тільки два варіанти: або продавати майно машину, квартиру, нирку та домовлятися в суді або шукати останню надію у громадських організації.
Однією із найвпливовіших організацій є незалежна громадська організація "Комітет визволення політв'язнів", до якої звертаються всі люди, які втомилися боротися за свою свободу, політв'язні або ті, хто займається відстоюванням громадських прав та свобод суспільства. Розкажу про свій візит на засідання КВП 20 липня.
Власне, я був там як гість і як доповідач, тому що теж маю прокурорсько-судове свавілля по моїй карній справі.
Хто такі Комітет визволення політв'язнів? Власне, він складається із людей, які самі колись переслідувалися владою за ідеологію або колишніх політв'язнів. Не просто людей із кримінальним минулим, а людей з політичними мотивами, людей мотивованих на захист України та патріотів України не на словах, тому ідеологічно це дуже принципова та незаангажована організація.
Микола Коханівський, Тетяна Близнюк, Валентина Кательницька, Станіслав Краснов, Оксана Краснова, Катруся Коханівська, Ярослава Парака, Ганна Синькова, Володимир Гроцков, Марія Александрова, Богдан Тицький - це неповний склад активістів Комітету визволення визволення політв'язнів.
Чим вони займаються запитаєте ви? Я знаю тільки два найважливіших процесса в боротьбі за права людей: це листування (тобто привертання уваги) з повноваженням по правах людини в Україні тобто омбудсменом і підтримка присутністю на судах, де вони, зачасту, намагаюся взяти підсудного на поруки.
(Більше щодо діяльності можна прочитати на сторінці у ФБ)
На засіданні, де я мав честь бути присутнім обговорювалася 3 питання: переслідування одного поліціянта, який займався боротьбою з обігом наркотиків та якого СБУ (тільки не смійтеся), спіймала на хабарі, хлопчина з Бердянська, учасник АТО та активіст Майдану. Власне моя справа, де я доповів друзям про те як військова прокуратура- генпрокуратура- сбу намагається посадити мене нізащо. І ще був один доволі цікавий представник білоруської діаспори в Україні, опозиціонер друг В'ячеслав Сівчик, який розповів про жахіття, що творить білоруська незаконна влада, яку очолює тарган Лукашенко.
Я не можу передати вам усі подробиці засідання, про що говорили, як було спілкування і обговорення всіх трьох фактів, але я побачив одне дуже важливе явище. Це колектив однодумців, які думають та живуть однією ідеєю - захисту прав людини, справжніх націоналістів, яких веде чесний і справедливий лідер, люди які пройшли війну та не втомилися від боротьби за права громадян та майбутнє України.
Тих людей, що дарують останню надію.
З повагою, журналіст, Гутман Дмитро.