Моє шанування добірному товариству!
Рівно 80 років тому, 22 червня 1941 року розпочався відкритий збройний конфлікт між Німеччиною й СССР. За новітніми дослідженнями, започаткованими Віктором Суворовим, СССР стягував війська до свого західного кордону, щоб напасти на Німеччину. Проте, Німеччина випередила його й напала першою. Відкриття другого фронту було для неї згубним, але ще згубнішим для неї було дозволити СССР напасти першим. Головною ідеєю німецького командування був розрахунок на несподіваність нападу. Цьому сприяло те, що СССР-івське керівництво покладалося на неможливість відкриття Німеччиною другого фронту з причини згубності для неї цього варіанту. Але воно помилилося. Що й спричинило поразку СССР у першій фазі війни.
Що 22 червня 1941 року означало для України? Новий виток боротьби за відновлення незалежності, звичайно ж. У працях українських аналітиків 1920-1930-х років стратегія здобуття Україною омріяної незалежності якраз і спиралася на твердженні, що Друга Світова війна є неминучою, оскільки Перша Світова війна не розв'язала багатьох суперечностей і, мало того, породила нові конфлікти. Її результати багатьма вважалися несправедливими.
Надії на відновлення незалежності України, поневоленої СССР, за допомогою Німеччини не були безпідставними. Адже один з найвпливовіших німецьких діячів Альфред Розенберг виступав за створення навколо Росії санітарного кордону з буферних держав: України, Білорусі, Центральної Азії, — які залежали б від Німеччини та одночасно користувалися б певним самоврядуванням. Забігаючи наперед зазначимо, що цей план було зірвано зусиллями СССР-івського агента і провокатора Еріха Коха, якого Адольф Гітлер призначив райхкомісаром України. Зірвання цього плану стало однією з головних причин поразки Німеччини у війні з СССР. Українці були здемотивовані і почали сприймати Німеччину таким самим своїм ворогом, як і СССР.
Пам'ятаймо.