Ще одним нововведенням, яке я запровадив у своїй книзі "Військо Запорозьке 1578 - 1599 років: перша республіка", є відокремлення так званого "повстання Наливайка 1594 - 1596 років" від війни Війська Запорозького проти Речі Посполитої 1591 - 1599 років. Це були два паралельні процеси різної природи і Семерій Наливайко зі своєю 3-тисячною командою до Війська Запорозького не належав, але в кількох епізодах діяв разом з ним. До таких епізодів належать дві протиосманській виправи восени 1594 і навесні 1595 років, а також бої проти військ Речі Посполитої весною-влітку 1596 р. Під час останніх, впродовж приблизно тижня, Наливайко був наказним гетьманом об'єднаних сил, оскільки Гетьман Війська Запорозького Матвій Шаула у бою в урочищі Гострий Камінь під Білою Церквою 3 квітня 1596 року був тяжко поранений і призначив замість себе керівником війська Наливайка. Через кілька днів, коли військо прибуло до Трипілля, там було проведено раду, на якій Гетьманом Війська Запорозького був обраний Григорій Лобода, який і раніш бував Гетьманом.
Подальша воєнна кампанія склалася невдало для Війська Запорозького. В урочищі Солониця під Лубнами, як відомо, воно зазнало поразки від війська, очолюваного польним коронним гетьманом Станіславом Жолкевським. Загинув Гетьман Григорій Лобода. Проте, й драматизувати цієї події не варто. Головні сили Війська Запорозького, очолювані новим Гетьманом Криштофом Кремпським, вирвалися з оточення, відсупили на Запорожжя і війна запорожців проти Речі Посполитої продовжувалася аж до 1599 року, коли Річ Посполита мусила з ними замиритися на умовах їх участі у війні за Прибалтику.
Тож війна 1591 - 1599 років між Військом Запорозьким та Річчю Посполитою завершилася з рахунком 0:0. І аж ніяк не поразкою Війська Запорозького.
Не треба шукати поразок там, де їх немає.
Слава Україні!