ЧИ МОЖЕ ВІЙСЬКОВИЙ ПЕРЕВОРОТ ЗМІНИТИ ОБЛИЧЧЯ КРАЇНИ?

Чи може військовий переворот змінити обличчя країни?

Бомбардування палацу "Ла Монеда" 11.09.1973 р

Більшості людей, які проживають на території колишнього СРСР добре відомий військовий переворот в Чілі, що відбувся у вересні 1973 року. Ті, хто жив тоді в союзі, добре пам'ятають продемонстровані по телебаченню кадри палаючого президентського палацу "Ла Монеда" в Сантьяго з відповідною полум'яною промовою диктора в стилі радянської політпропаганди, розповідями про вбивство президента Альєнде (пізніше з'ясувалося, що він здійснив самогубство) і подальшою інформаційною кампанією про військових злочинців, які стратили в Чілі паростки коммунізму.

Перед переворотом економіка Чілі перебувала в стагнації, політична корупція була нормальним явищем, країну охопила хвиля террору та нескінченних страйків. Після захоплення влади генерал-капітан Аугусто Піночет повів рішучу боротьбу з марксистською опозицією (на стадіоні "Сантьяго" були страчені найбільш небезпечні супротивники режиму), прибічники Альєнде знищувались фізично як в Чілі, так і за кордоном. Піночет заборонив коммуністичну партію, розпустив Національний Конгресс Чілі та зосередив у своїх руках всю владу. Результатом правління Піночета стало повернення до ринкової економіки, швидке макроекономічне зростання. Рівень життя в Чілі - найвищий серед країн Латинської Америки. З 1990 року в країні проводяться демократичні вибори.

​

Генерал Пак Чон Хі 16.05.1961 р

Інший випадок стався раніше і у нас (на відміну від західного світу) менш відомий, але значно впливовіший за своїми наслідками для всієї світової економіки та геополітики. Мова піде про події в Республіці Корея. Після Квітневої революції 1960 року в Кореї було повалено "першу республіку" і встановлено "другу республіку". В результаті виборів президентом став Юн Бо Сон, прем'єр-міністром Чан Мьон. В країні негайно почала зростати корупція, правоохоронні органи були деморалізовані, постійно проходили масові акції протесту, країна занепадала. 16 травня 1961 року в Кореї стався військовий переворот. Військові під командуванням генерала Пак Чон Хі взяли фактичне керівництво в свої руки. Для збереження легітимності Республіки Корея на зовнішньополітичній арені попередні керівники держави номінально були залишені на своїх постах, але від фактичної влади їх усунули. В липні 1961 року Пак Чон Хі очолив Верховну Раду Національної Перебудови - фактичний уряд країни, а у березні 1962 року став виконуючим обов'язки президента. 15 жовтня 1963 року Пак Чон Хі виграв президентські вибори.

Республіка Корея того періоду представляла собою слабо розвинену аграрну територію, рівень корупції зашкалював, населення жило в злиднях. Генерал добре розумів ці проблеми і взявся за їх вирішення. Було взято курс на індустріалізацію, налагоджено відносини з Японією. Пак Чон Хі вдало для Кореї скористався війною у В'єтнамі, підтримавши США в обмін на шалені економічні вливання в економіку країни та передачу найновітніших технологій. Він неодноразово придушував внутрішні повстання. Права і свободи довгий час були максимально обмежені, але згодом принципи демократії в країні було відновлено. Результатом правління генерала стало "корейське економічне чудо", що вивело країну в ряд світових економічних лідерів та зробило вагомим геополітичним важелем. Сьогоднірічний валовий національний продукт на душу населення перевищує 35 000 доларів США.

Доля обох диктаторів трагічна.

Пак Чон Хі загинув в результаті замаху 26 жовтня 1979 року.

Аугусто Піночет помер 10 грудня 2006 року після інфаркту, переслідуваний органами правосуддя Іспанії та Чілі.

Пак Чон Хі вважається корейцями найбільш значущим політичним лідером в історії країни, а ставлення до Аугусто Піночета ще й досі розриває чилійське суспільство.

Одне є беззаперечним. Обидва лідери змогли докорінно змінити свої країни і мали серйозний вплив на перебіг новітнішої історії людства. Результати їх діяльності вивели Корею та Чилі зі складу країн третього світу, а по фактору економічного розвитку та якості життя ці країни увійшли до переліку світових орієнтирів.

Ситуацію, що передувала військовим переворотам об'єднують всепоглинаюча корупція, економічний занепад та різке падіння рівня життя громадян. На сьогодні все це наявне і в Україні.