Главноє, коли якийто ветеран лаштується метро підірвать чи кабмін чи приріже водія спересердя, то заведено жаліти цього нещасного ПТСРника і всіляко вимагати йому реабілітації і підтримки.
Вчора дивилася гарний фільм про Східну Німеччину 80-х. Про їхню штазі. Орвелівська атмосфера тотального стеження навіть не за інакомислячими чи опозиційними, а просто мислячими. І, що подумалось...
Політики поділяються на тих, хто робить вигляд, шо любить Україну і на тих, хто робить вигляд, шо любить росію. Це сказали за довго до мене, но я згодна.
В цей день сім років тому Богдан Тицький забіг у кав'ярню на Грушевського без зубів. Без усіх передніх зубів. Бляха, я навіть не розстроїлася, а скорше зраділа. Я думала, шо тепер він вже не піде туди, на Інститутську, але вони втікли за десять хвилин знов.