Вже багато років очільники України на офіційному рівні заявляють курс на інтеграцію з Європейським Союзом. Але наскільки щирі ці заяви? Інтеграція з ЄС автоматично передбачає введення та дотримання на території країни основних європейських норм, правил і прав. Одними із основних прав в ЄС є свобода вираження поглядів та свобода інформації.
Я на своєму досвіді знаю, що в Україні свобода слова, нажаль, стала фікцією. Одним із масштабних напрямків у роботі СБУ давно стала боротьба із незалежними журналістами та блогерами, які насмілюються доносити до своїх читачів нецензуровану правдиву інформацію про ситуацію в країні, негативну діяльність чиновників різного рівня, корупційні процеси у країні тощо. Кримінальне переслідування таких авторів стало сумною традицією і, безумовно, брудною ще не перегорнутою сторінкою в історії цієї спецслужби. А приводом для констатації цих фактів стало переслідування журналіста, блогера, громадського діяча та ветерана АТО Дмитра Гутмана.
Дмитро Гутман добре відомий своїми репортажами, друкованими матеріалами, документальною кінострічкою «Не зрадити Майдан». Його прямі включення та просте і «нефільтроване» донесення інформації настільки розлютили владу, що в хід проти Дмитра пішла кримінальна справа. Оголосити ветерана АТО державним зрадником не наважились, тож став він «незаконним власником вогнепальної зброї».
Вже декілька років тягнеться судовий розгляд цієї справи. Після довгої перерви про неї згадали знову. Мабуть комусь «нагорі» дуже не подобається активна діяльність Гутмана на чолі «Відкритих медіа України» - громадської організації, що об’єднала багатьох незалежних журналістів та блогерів. І от згадали про старий «гачок».
На 9.00 11 жовтня у Подільському районному суді м. Києва призначили чергове судове засідання по справі. Одразу викликала занепокоєння заміна судді. Суддею по справі було призначено Павленко О.О. Справа викликала неабияку увагу з боку журналістів. Дехто звернувся із відповідними зверненнями до суду, дехто прийшов як вільний слухач, адже справа розглядається у відкритому режимі і проблем з доступом до зали не мало бути.
Але біля дверей судової зали журналістів зупинила охорона, яка фізично перешкоджала законній діяльності журналістів, не допустивши висвітлення медійниками ходу засідання.
Підставою для своїх дій молодики (один з яких був у формі співробітника поліції) назвали наказ судді Павленко, представитись відмовились і на заяву, що ними скоюється кримінальний злочин не реагували. Що ж так хотіла приховати суддя, на наказ якої посилались злочинці у погонах?
А приховувати було що. Результатом засідання, що тривало менше 30 хвилин, стало рішення… про новий початок розгляду справи, що вже і без того розглядається у цьому суді декілька років. Підставою для такого рішення стала відсутність записів попередніх засідань. Тобто, на підставі втрати або знищення матеріалів розгляду справи за декілька років, виноситься рішення про повторний початок розгляду справи. Отже, рішення стало результатом фактичного службового злочину, що було скоєно у Подільському суді.
Відбулось унікальне засідання. На ньому водночас судили незалежного журналіста та боролися із висвітленням ходу засідання у ЗМІ.
Після завершення засідання за моїм викликом прибули спочатку наряд патрульної поліції, а потім і оперативно-
слідча група з Подільського управління поліції ГУНП у м. Києві. Оформили заяви і
пояснення та поїхали із будівлі суду. Подивимось як будуть розгортатися події з порушенням кримінальної справи, адже факт порушення, передбаченого ст. 171 ККУ, є
очевидним.
А що ж до європейських норм? Діяльність суду у демократичних країнах базується на принципі публічності. Публічність починається з доступу до приміщення суду. Європейський суд з прав людини зайняв чітку позицію з цього питання. Зокрема, розгляд судових справ в приміщеннях, доступ публіки до яких обмежувався, було визнано порушенням права на справедливий суд, зокрема права на публічність процесу. Про це говориться у рішенні ЄСПЛ у справі «Лучанінова проти України», з яким можна ознайомитись за посиланням zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_788#Text .
Європейські стандарти чіткі. Що ж до українських реалій, то, задекларувавши європейські орієнтири, за оцінкою міжнародної організації «Репортери без кордонів», ми швидко погіршуємо свої позиції в Індексі свободи преси у світі і займаємо за цим показником 97 позицію у світі, межуючи з Еквадором та Ліберією.
Так що ж, шановні керівники держави, правоохоронці та судді, враховуючи реальний стан справ, може час проголосити курс на зближення з Латинською Америкою чи Африкою? А Європа – то що вам та Європа. Реальних європейських перспектив у держави, де орієнтири на європейські норми і правила є тільки пустопорожніми балачками, не існує.
Comentários