Енергетика, економіка та геополітика завжди були тісно пов’язані між собою. Росія давно та планомірно використовує свої енергетичні ресурси в якості інструменту для досягнення своїх геополітичних амбіцій.
Одна із таких амбіцій – повернення України у коло свого впливу. Енергетичний важіль став для Росії якщо не вирішальним, то серйозним інструментом для досягнення цієї мети.
Практику тиску на Україну енергоносіями вперше використав ще Михайло Горбачов. З метою примусу України до збереження у складі СРСР на українські нафтопереробні підприємства було припинено постачання нафти. У часи української незалежності російсько-українські газові кризи стали ледь не системними.
Такі можливості з’явилися у Росії через ряд історичних обставин. З 1950–х до середини 70-х років газовидобування в Україні було настільки розвинуто, що Україна була одним із стабільних газових експортерів. Промисловість, зважаючи на наявність доступних енергоносіїв, розвивалася швидкими темпами. Газифікація домогосподарств також не відставала і склала 60 % від загального обсягу споживання. Таким чином, Україна стала третім у світі після Російської Федерації та США споживачем газу. У рекордному 1990-му році було спожито майже 119 млрд. м. куб.
З середини 70-х обсяг добування регулярно зменшувався і Україна з експортера перетворилася на імпортера газу. Після розпаду СРСР це стало однією з ключових проблем. Так у Росії з’явився інструмент вагомого впливу на нашу державу.
Паралельно у світі на ринку газовидобування відбулися вагомі зміни. У США сталася «сланцева революція», що докорінно змінила ситуацію на енергоринку у загальносвітових масштабах. Росія втратила світове лідерство за загальним обсягом видобування газу.
Графіка EnergyInformationAdministration
Сланцеві родовища є і в Україні. Основне з них Юзівське, що розташоване на території Донецької та Харківської областей.
Українські урядовці не могли не спробувати використати такий козир для зменшення залежності від російського енергетичного імпорту, але технології, необхідні для розробки сланцевих родовищ в Україні були відсутні. Крім того, розвідка та подальша розробка родовищ потребували великих фінансових вкладень. Проте, вихід було знайдено. Був оголошений конкурс на розробку родовищ. Переможцями конкурсу на розробку Юзівської ділянки стала англо-голландська Shell, Олеської - американська Chevron, Скіфської - консорціум на чолі з американською ExxonMobil (40% , оператор), Shell (35%), румунська Petrom (15% ) і НАК "Надра України" (10%). Між Україною та переможцями було укладено Угоди про розподіл продукції. Можна багато говорити про корупційну складову цих відносин, але вони стали першою реальною спробою позбавлення країни від російського енергетичного тиску.
Чи могла Росія спокійно спостерігати за таким перебігом подій? Навряд. Адже вона втрачала двічі – інструмент політичного тиску та несла значні фінансові втрати від неотриманих від України значних фінансових ресурсів. Не варто забувати, що для Росії прибутки від експорту енергоресурсів є однією із вирішальних складових державного бюджету. За офіційною інформацією російського Мінфіну у різні роки нафтогазові доходи складають від 36 до 51% федерального бюджету. Україна ж є унікально великим споживачем цих ресурсів.
Революція Гідності 2013-2014 років, викликана анти європейськими діями та системною державною корупцією українського керівництва під проводом Януковича, тимчасово послабила виконавчу владну вертикаль. Армія, правоохоронні органи та органи державної безпеки за часів правління Януковича були дезорганізовані. І Росія скористалася вдалим моментом для атаки. Якщо захоплення Криму виглядало логічним. РФ давно мріяла приєднати до себе стратегічно важливий півострів. То логічність бойових дій на Донбасі на перший погляд виглядала сумнівною. Але тільки на перший погляд.
Якщо ми порівняємо карти Юзівського родовища та зону бойових дій у Донецький та Луганській областях, то помітимо значні територіальні співпадіння між Юзівським родовищем та окупованими територіями.
Перший позитивий для Росії ефект був помітний дуже швидко. У 2015 році Shell розірвала угоду з Україною і припинила роботи. Крім того на окупованих територіях залишились всі копальні, що добувають вугілля антрацитової групи. Саме воно необхідно для роботи значної кількості енергоблоків українських ТЕС. Не слід забувати, що крім вироблення електроенергії, ТЕС та ТЕЦ виробляють тепло для опалення великої кількості помешкань українців. Отже, Україну поставлено у постійну залежність від імпорту вугілля. Технічно це процес непростий. Через блокування Росією вугільного імпорту залізницею зі сходу, завозити вугілля в Україну можна тільки морським шляхом.
Вплив окупації вугільних районів Донбасу Україна у повній мірі відчула у поточному опалювальному сезоні. В опалювальний сезон Україна ввійшла з найбільшим дефіцитом вугілля в історії. Дефіцит вугілля вже призвів до підвищення собівартості вироблення електроенергії. Частина ТЕЦ у Києві та Харкові змушена була перевести роботу з вугілля на дорожчий газ.
Можна констатувати, що Україна опинилася в енергетичній кризі. Але певні дії для покращення ситуації здійснюються. За роки незалежності споживання газу в Україні зменшилося майже втричі. 16 грудня 2020 року Кабінет Міністрів України видав Розпорядження, яким передбачено придбання НАК «Нафтогаз України» 99% статутного капіталу ТОВ «Надра Юзівська». Саме цьому підприємству на сьогодні належать права на розробку Юзівського родовища. Перед прийняттям цього рішення голова НАК «Нафтогаз» Андрій Коболєв повідомив, що «Нафтогаз» готовий самостійно розробляти Юзівську площу.
Слова Коболєва виявилися правдивими і вже 13 січня 2021 року у систему магістральних газопроводів пішов перший газ із Святогірського родовища, що знаходиться у центрі Юзівської площі.
Джерело НАФТОГАЗ
В опублікованому у цьому році НАК «Нафтогаз» дослідженні, стверджується, що компанія здатна збільшити газовидобування до 30 млрд куб. м. протягом 10 років.
Отже, ми побачили, що вирішення газового питання можливе, що ж стосується вугільної проблеми, то найкращим її вирішенням стане деокупація українського Донбасу та відповідне відновлення постачання вугілля.
Ця стаття не є вичерпною із висвітлення енергетичних проблем України. Тут висвітлені в основному складнощі, що виникли через агресію Росії та окупацію Донбасу. Ми не згадали газопроводи в обхід України, газовий контракт Росії з Угорщиною і багато інших питань. Все це буде темами інших матеріалів.
При підготовці статті використана інформація з джерел (у порядку згадування):
- Група НАФТОГАЗ
- Українське товариство охорони природи
- Index mundi
- The U.S. Energy Information Administration (EIA)
- Інформаційне агентство "Інтерфакс-Україна"
- Міністерство фінансів Російської Федерації
- УНІАН (Українське Незалежне Інформаційне Агентство Новин)
- 24 канал
- Укрмедія
- Радіо Свобода
- Верховна Рада України
- Українська енергетика ua-energy.org
Commentaires